ЯК НАБУТИ СЛАВИ IНТЕЛЕКТУАЛА

Як набути слави інтелектуала

Ми так нинi звикли до iнтелектуалiв, що перестали дивуватись i захоплюватись ними. Мабуть, тому й сприймаємо їх як належне, як щось звичайне, буденне. А тим часом бути сучасним iнтелектуалом не так уже й легко. Хоча деякi товаришi запевняють, що iнтелектуалом може бути будь-хто, маючи густу бороду, а також ВРЕ, УРЕ або ще краще УРЕС.

Я знаю багатьох, якi передплачують "Вокруг света", "Всесвiт", "Иностранную литературу", "Знання та праця". У декого є навiть "Людина i свiт", альбоми з репродукцiями Рембрандта, Ван Гога, Пiкассо i картини Тетяни Голембiєвської. Iншi мають збiрки поезiй - вiд Гарсiа Лорки до Олекси Ющенка. Але, наскiльки менi вiдомо, нiхто з них iнтелектуалом не став. Отже, в цiй справi мало мати в своїй бiблiотецi Ернеста Хемiнгуея, Проспера Мерiме, Уiльяма Фолкнера, Джона Апдайка, Сомерсета Моема, Агату Крiстi чи Юру Ячейкiна. Треба до цього ще й мати природний хист. Бо iнакше навiть при наявностi передплатної перiодики й путiвникiв по мiстах свiту, починаючи вiд Абакана й кiнчаючи Кривим Рогом, все одно з вас iнтелектуала не вийде.

У наш час не заживеш слави iнтелектуала, якщо навiть прочитаєш мемуари Михайла Рудницького чи промову Юлiя Цезаря перед битвою з галлами. Щоб уславитись iнтелектуалом, треба вмiти блискуче оперувати набутим фактажем. Вмiти подати свої знання так, щоб нiхто не сумнiвався - чи ви дилетант чи зарозумiлий схоласт.
Щоб уславитись iнтелектуалом, треба набути такого зовнiшнього вигляду, щоб кожен глянув на вас i безпомилково сказав:
- Стопроцентний iнтелектуал!

Пiсля цього ви повиннi глянути й на нього. Але так, щоб вiн одразу вiдчув вашу iнтелектуальну перевагу, а сам собi здався нiкчемним суб'єктом iз претензiями провiнцiала.
Це одна з найперших ваших вимог. Друга вимога - розмовляти будь про що, на будь-яку тему неохоче, байдуже, так нiби мiж iншим, подеколи цитуючи то Спiнозу, то Лукiно Вiсконтi, але нi в якому разi не посилаючись на свого вiтчизняного мислителя, якщо вiн навiть такого рiвня, як Григорiй Сковорода. По-перше, посилаючись на свого, ви одразу в очах присутнiх зi справжнього iнтелектуала опуститеся до рiвня звичайного балабона, а згодом перетворитесь на вузькочолого бовдура. По-друге, хтось iз присутнiх може кинути вам у вiчi:
- Цих слiв у Сковороди нема!

Спробуйте йому заперечити. А вiн, зануда, вiзьме й полiзе до стелажа по томик фiлософа-демократа й тодi при всiй отiй публiцi витовче вас, як шолудивого кота, що нашкодив. Вам це потрiбно?
Iнша рiч мислитель чи дiяч закордонний: Гегель, Бiсмарк, Наполеон, Бернард Шоу чи комiсар Мегре. Коли хтось i кине вам оту зневажливу фразу:
- Такого в Бiсмарка нема!

Або:
- Щось я цього в Наполеона Бонапарта не стрiчав, - не вiдчаюйтесь. Пам'ятайте: наступ - найкраща оборона. Удар супротивника негайно парируйте своїм ударом.
- Воно й зрозумiло. А де ви могли зустрiти в Наполеона, коли це фраза з його неопублiкованих листiв з острова Єлени до тiтоньки Жорж Санд де Сiка. Цi листи ви читали?
Хай спробує, нахаба, пiдтвердити чи ще хоч раз за вечiр роззявити свого з чорним пiднебiнням рота! Тепер берiть бика за роги й виробляйте з ним, що хочете. Цитуйте Мюссе i Дугласа Скотта, Федерiко Феллiнi й Лютса Бенюела, розповiдайте про життя Джоан Баез i Монiки Вiттi, Уiльяма Сарояна й Джона Голсуорсi.

Далi зупинiться на кiнозiрках, починаючи вiд Айседори Дункан, Олiвiї Коул i кiнчаючи Марлон Бардо i Луї де Фюнесом. Не варто чiпати Софi Лорен, Брiжжiт Бардо й Джiну Лолобриджiду.
- Це пройдений етап, - може хтось кинути реплiку. А от нехай спробує муркнути щось, коли ви почнете розповiдати про творчий шлях Ванесса Редграйва чи, скажiмо, бiографiю Акiра Куросави. Можете зачепити бiографiї Ейсебiо, Пеле, Джона Беста чи Джаїча. Футболiсти - це теж модно. Головне - деталiзуйте. Розповiдайте так, нiби з кожним, про кого йде мова, ви виросли чи сидiли разом на заднiй партi й задачки в нього списували.
- Коли Ейсебiо вперше побачив справжнiй футбольний м'яч, - деталiзуєте ви, - вiн заридав, як дитя. Його весь Гарлем заспокоював,- i тут же пояснiть: - Гарлем - це не те саме, що гарем, товаришi. Гарлем - це означає негритянський квартал.

Якщо помiтите в якогось зайди нахабно-iронiчну посмiшку, не звертайте уваги на дрiбницi. Можливо, хтось iз присутнiх несподiвано ляпне:
- А згадайте нашого Анатолiя Бишовця, коли його запросили в Австрiї на телестудiю...
Негайно зробiть такий вираз обличчя, нiби ви хотiли випити свiже яйце, а там виявилось невилуплене курча. Нiзащо не оперуйте своїми. Повторюю, це одна iз найголовнiших вимог. Не збивайтесь на Агатангела Кримського чи Лесю Українку, не посилайтесь на Драгоманова чи на Iвана Труша. На вас одразу махнуть рукою й нiколи не визнають за вами права носити горде iм'я iнтелектуала.

Не звертайте уваги на невихованих невiгласiв. Хiба їм зрозумiти глибину вашої iнтелектуальної душi, хiба їм охопити дiапазон ваших знань? Та нiколи, якщо вони й досi захоплюються "Героєм нашого часу" й читають "I мертвим, i живим, i ненародженим..."

Друзі сайту

Робота в мережі інтернет

Пошук

Наше опитування

Заробіть гроші

Цікаві поради

ЯК НАБУТИ СЛАВИ IНТЕЛЕКТУАЛА