ЯК ЗАВОЮВАТИ СЕРЦЕ КЕРIВНИКА

Як завоювати серце керівника

На це простiсiньке запитання вiдповiсть, мабуть, кожен. Бо кожен знає, що це робиться дуже легко. Для цього тiльки назавжди слiд вiдкинути думку: "А що про тебе подумають товаришi?" Але ви належите не до таких людей. Вам не байдуже, що про вас подумають товаришi. Вам хочеться, щоб про вас думали тiльки добре i вашi спiвробiтники i сам Петро Семенович. Чи можливо в цьому випадку завоювати серце свого керiвника? Абсолютно можливо, якщо вiднинi за iнструкцiю свого життя ви вiзьмете ось цю щиросерду пораду. Користуючись моєю порадою (запам'ятайте!), вам не доведеться нiколи брати на озброєння старi атрибути примiтивного лакузи: цiлувати ручку дружинi Петра Семеновича, виносити iз заболочених озер по-собачому в зубах бекасiв, чирок, крижнiв та пiрникоз. Випивати рештки спиртного, якщо Петро Семенович не в "формi" чи гасати з мiкроiнфарктом по заснiженому полю й виганяти на Петра Семеновича хвостатих та косооких.

Усе це зайве. За моєю порадою ви повиннi тiльки критикувати свого начальника. Критикувати в очi, критикувати на зборах, пiд час нарад i навiть у нього дома, в сiмейному колi. Критикувати суворо й жорстоко. Кому це не iмпонує? Тiльки пiсля такої критики вами захоплюватимуться i Петро Семенович i вашi спiвробiтники. Захоплюватимуться й заздритимуть, а в душi навiть почнуть мрiяти про той день, коли хтось iз них перейме хоч одну соту з того, що вмiєте ви.
А добитися цього не так уже й важко. Головне - до кiнця простудiювати мою пораду. Подаю кiлька блискучих прикладiв, узятих iз життя.

Приклад перший. "Дорогi товаришi! На сьогоднiшнiх зборах я повинен заявити з усiєю серйознiстю... Нехай присутнiй тут Петро Семенович ображається, влiпить менi догану, зрештою, звiльнить з роботи... Вiн наш начальник, i не менi вчити його, що зi мною чинити, але критикувати його я маю право. Тут вiн менi рота не затулить, навiть якби й хотiв. Бо ми бiльше терпiти не можемо. Колектив обурюється. Колектив здивований. Як ви так можете, Петре Семеновичу? Ми вас питаємо: як ви так можете? Жити в такому колективi i бути таким егоїстом?! Ви егоїст i консерватор! Менi стає боляче, коли я бачу, як на наших очах ви черствiєте. До нас на завод щодня прибуває молодь. Що ж робить Петро Семенович?

Думаєте, вiн, як великий спецiалiст, новатор виробництва, передає цiй молодi свої величезнi, всебiчно глибокi знання й досвiд? Нiчого подiбного. Вiн соромиться. Вiн, бачите, соромиться передавати свiй багатющий досвiд молодi, бо вважає себе малодосвiдченим учителем.

Скромнiсть - це чудесно. Але вона потрiбна не тут. I хай вiднинi вiн мене стане ненавидiти, не подивиться i в той бiк, де я стою, але нехай знає: ми сьогоднi це питання вирiшимо за нього. Нам, колективу, краще знати - гiдний вiн учитель молодi чи нi. Ми всi зросли дякуючи Петру Семеновичу й не боїмося заявити: дозвольте нам розпоряджатись вашими знаннями. Ми не допустимо, щоб усе те прекрасне, що набули ви, належало тiльки вам. Я кiнчив, товаришi!"

Приклад другий. "Не знаю, як ви, дорогi товаришi (таке звертання обов'язкове - ви ж завойовуєте не тiльки серце керiвника, а й серця своїх товаришiв по роботi), але я не можу бiльше мовчати. Бiль розтинає мої груди. I я скажу, скажу вiд себе, скажу вiд усiх. Гляньте уважно на Петра Семеновича. Подивiться, на кого вiн став схожий. Чи може такий керiвник довго керувати нами? Не може. Не потягне. I тому я кажу вiдверто в очi Петру Семеновичу, щоб вiн сьогоднi, зараз, у цю мить, поклав перед нами заяву i йшов з роботи. Негайно! Подивiться, товаришi, ще раз на нашого начальника! Де ви бачили, щоб справжнiй керiвник мав такий вигляд? Ви вже, Петре Семеновичу, самi на себе не схожi!.. В цьому винен не тiльки вiн, дорогi товаришi, а й ми з вами. Тому ми сьогоднi, хоч i пiзно, але кажемо: "Петре Семеновичу, хочете ви цього чи не хочете, ми вас i питати не будемо, подавайте заяву i їдьте вiдпочивати. Набирайтеся сили, здоров'я, енергiї".

Приклад третiй: Цей приклад застосовується переважно на ювiлеях, святкових вечiрках i навiть дома в Петра Семеновича. Щоправда, тут є одна деталь, яку необхiдно обов'язково з'ясувати перед тим, як виголошувати промову. Це немаловажна деталь: як ставиться Петро Семенович до дружини? Якщо чудесно, тодi, як кажуть, з богом.
Початок промови той самий: "Дорогi товаришi! Кажуть, що в гостях, та ще й за столом, господаря не критикують. Я собi дозволю порушити цю традицiю i почати свiй тост iз критики. Критика, як вiдомо, робить нас кращими. Чого, до речi, я особисто не можу сказати про Петра Семеновича.

Подивiться на нашу незрiвнянну Софiю Iванiвну (дружину Петра Семеновича). Хай вона менi вибачить це порiвняння, але iншого я зразу пiдшукати не можу. Гляньте на цей нiжний i сором'язливий рум'янець, що покрив її щiчки, чи не нагадує вiн вам пелюстки нiчної фiалки? Так питається, чому цей феодал i деспот... це стосується вас, Петре Семеновичу, тримає цю квiтку в цiй задушливiй, малогабаритнiй клiтцi? Чому? I це тодi, коли у нас є можливiсть безкоштовно послати Софiю Iванiвну на золотi пiски Адрiатичного моря або ж у Швейцарiю, де для повної гармонiї на альпiйських луках не вистачає такого чудесного едельвейса. Так вип'ємо ж, товаришi, за нашу незрiвнянну Софiю Iванiвну!"

Отож, геть отi традицiйнi вигини спин, солодкi усмiшки, нiжнi потиски рук i тиради на кшталт:
"Петре Семеновичу, та хiба менi Київ потрiбен? Менi аби пiд вашим керiвництвом попрацювати хоч три-чотири мiсяцi, то це менi бiльше дасть, нiж п'ять рокiв в iнститутi".
Банально й примiтивно. Шукайте, товаришi, нових форм. Будьте гiдними синами свого часу. Пам'ятайте, як далеко вперед пiшла наша наука й технiка. Не зупиняйтесь на досягнутому i ви! Крокуйте в ногу з життям. Не забувайте: все тече, все мiняється.

Друзі сайту

Робота в мережі інтернет

Пошук

Наше опитування

Заробіть гроші

Цікаві поради

ЯК ЗАВОЮВАТИ СЕРЦЕ КЕРIВНИКА