ЯК ПРАВИЛЬНО ВIТАТИСЯ

Як вітатися

Якби життя не пiдказало менi цiєї теми, я б нiколи не взявся за перо. Тим бiльше, що про це так багато написано в "Правилах поведiнки". "За встановленим звичаєм, першим вiтається чоловiк iз жiнкою, молодший зi старшим, пiдлеглий з начальником". Або: "Молода жiнка чи дiвчина перша вiтає чоловiка похилого вiку". Тут усе ясне. Але де написано, як саме вiтатись?Крiм того, все написано поверхово, без знання психологiї людей.

Для прикладу наведу такий випадок. Молодий спецiалiст, без достатнього життєвого досвiду, без вiдповiдних знань, закiнчивши iнститут чи технiкум, прийшов на роботу. Познайомився зi своїм шефом, а наступного дня вперше зустрiв його в коридорi. Що вiн робить? Уповiльнює ходу, зiщулюється, наче кiшка, що помiтила, як насувається дощова хмара, серце в нього злякано теленькає.Як йому бути в цьому випадку? Як привiтати першого свого начальника? Сказати "привiт" чи пiдбiгти, схопити його руку й довго трясти? А може, краще шаснути в якiсь бiчнi дверi? Вдати, що не помiтив, шефа? Справдi ж бо, як?

На мiй погляд, шефа (назвемо його умовно - Петро Семенович) обов'язково слiд привiтати, хочете ви цього чи нi. I нi в якому разi не пробувати сховатися за найближчими дверима. А що, коли то жiноча туалетна?

Залишитесь на мiсцi - й Петро Семенович поцiкавиться: "Чого це ви перед початком робочого дня вчащаєте в жiночi туалетнi?" Що ви скажете на це? Зiзнаєтесь, що хотiли сховатись вiд шефа. А чого? Злякались. Що ж, Петро Семенович з рогами чи уражений радiацiєю?
Уявляєте, до чого все це може спричинитись? Ваш перший день роботи на цьому пiдприємствi може стати останнiм.

Отже, треба вiтатись. Але як? Пiднести високо руку над головою, крикнути: "Я вас вiтаю, шеф"? Чи, може, руку зiгнути в лiктi i, тримаючи на рiвнi власного вуха, гукнути: "Привiт, старина!"? А може, кинутись шефовi в обiйми чи поплескати його по плечу? Нi перше, нi друге, нi третє... То ж як вiтати шефа пiдлеглому?

Варiант перший. Пiдлеглий з начальником зустрiчаються в коридорi. Пiдлеглий тiєї ж хвилини пiдбiгає до начальника, хапає його праву руку своєю правою, а своєю лiвою пiдтримує правий лiкоть Петра Семеновича й нiжно та легесенько потискує пухленьку (якщо худа - то худеньку, як дощечка) долоньку й каже: "Добрий день, Петре-е Се-ме-но-о-ви-чу!" Коли дивитися збоку, то враження повинно бути таким, нiби ви зустрiли батька пiсля п'ятнадцятирiчної розлуки.

Варiант другий. Приклад той самий. Коридорний. Бiжите до Петра Семеновича пiдтюпцем. Його руку хапаєте одразу обома руками й довго трясете. Тулуб (ваш) при цьому повинен перетворитись на знак запитання.
Варiант третiй. У кабiнетi. Переступаєте порiг, пiдбiгаєте до столу й дивитесь в очi так, щоб Петро Семенович не витримав, пiдвiвся й простягнув вам перший руку. Її можете хапати так само, як при першому i при другому варiантi. На свiй вибiр.
Але нi в якому разi, перегнувшись коромислом через стiл, не намагайтесь поцiлувати Петра Семеновича в губи. Це йому може не сподобатись. Не годиться цiлувати й у лисину. Пам'ятайте, така форма вiтань допускається лише пiд час ювiлеїв, i то пiсля третьої чарки. Тодi ви можете цiлувати Петра Семеновича, скiльки вашiй душi завгодно й куди хочете.
Але й тут за умови, якщо Петро Семенович випив не менше, нiж ви. В iншому разi може ляснути вас по губах i сказати:
- Ти б хоч свої тлустi варяницi обтер.
Негайно обтирайте. Рукавом. Своїм. I приступайте до дiла. Цiлувати можна мовчки, як кохану. Можна й примовляти: "Ви для мене, Петре Семеновичу, як рiдний тато. Не думайте, що це в менi горiлка говорить. Нi. Це вам кажу я, бо ближчої людини вiд вас для мене в свiтi не iснує".

Варiант четвертий. Зустрiч у ресторанi чи в погрiбку. Несподiвано помiтивши Петра Семеновича, намагайтесь негайно щезнути з очей i не лiзти до нього зi своїми вiтаннями.
Це зробити слiд так, щоб ви думали, нiби вiн вас не помiтив, а вiн думав, нiби ви його не помiтили. Бо це той варiант, коли ваш шеф не тiльки не хоче з вами вiтатись, а й бачити вас не бажає.
Хочете ви цього чи нi, та раптом помiчаєте, що, де б ви не з'являлись, там з'являється й Петро Семенович. Ви бiгаєте по тих самих погрiбках чи ресторанах, що й вiн, i неодмiнно потрапляєте йому на очi.
Як у цих випадках вiтатись? Нiяк. Тут треба вмiти щезати. Якщо ви цього не зробите, то Петро Семенович не витримає, сам пiдiйде до вас i, замiсть привiтання, кине грубо й зло:
- Ти що, Ковтюх, стежити за мною надумав? Так от знай, що я нашим зарубiжним гостям показую iсторичнi мiсця Києва. Й себе нiкому паплюжити не дозволю. Навiть отаким жовчним типам, як оце ти.

Не додумайтесь пiсля цього сказати йому "здрастуйте!". Це один iз небагатьох випадкiв, коли начальство забуває чомусь привiтатися з вами. Хоч у правилах сказано: "В товариствi вищестоячий начальник повинен неодмiнно першим вiтатися зi своїм спiвробiтником". Вважайте, що Петро Семенович про цей пункт забув.

Друзі сайту

Робота в мережі інтернет

Пошук

Наше опитування

Заробіть гроші

Цікаві поради

ЯК ПРАВИЛЬНО ВIТАТИСЯ